Висвітлено проблему розподілу капітальних вкладень у нове будівництво та технічне переозброєння і реконструкцію виробничих потужностей. Подано аналіз відтворювальної і технологічної структури капітальних вкладень, наведено класифікацію рівнів відновлення основних виробничих фондів.

Висвітлено вузлову проблему розвитку сучасного інвестиційного процесу - оптимізація джерел фінансування капітальних вкладень у реконструкцію аграрних підприємств. Визначено основні етапи конструювання емісії цінних паперів, порівняно варіанти залучення капіталу та наведено переваги відкритого акціонерного товариства.

Висвітлено вузлову частину актуальної проблеми сучасного розвитку аграрного виробництва - залучення інвестицій. Розкрито тенденції аграрного інвестиційного процесу в Полтавській області, характер змін джерел фінансування капітальних вкладень, визначено суперечливості становлення фондового ринку України.

Науково обгрунтовано напрямки додаткового залучення капітальних вкладень і ефективнішого їх використання шляхом реконструкції діючого виробничо-технічного потенціалу агропромислового виробництва. Розглянуто організаційно-економічні аспекти капітальних вкладень, їх місце і роль у процесі відтворення. Досліджено джерела капітальних вкладень, динаміку та причину скорочення їх обсягу у сільському господарстві, розраховано потребу аграрного виробництва Полтавщини у капітальних вкладеннях. Оптимізовано шляхи додаткового залучення капіталу у розвиток виробництва завдяки виходу підприємств на ринок цінних паперів і емісію акцій. Обгрунтовано сутність, об'єктивну необхідність, мету та принципи сучасної реконструкції аграрного виробництва. На основі аналізу технологій виробництва молока, інженерно-будівельних рішень скотарських ферм, системи машин молочного скотарства здійснено комплексне техніко-економічне обгрунтування використання виявлених резервів підвищення ефективності капітальних вкладень шляхом реконструкції.

Мета роботи - визначити та оцінити можливості застосування ендоскопічної техніки у хворих із нейрохірургічною патологією. Наведено дані літератури про результати клінічних досліджень із використанням ендоскопічної методики в нейроонкології. Проаналізовано 169 хворих, яким проведено хірургічні втручання із застосуванням ендоскопічної методики за період 2009 - 2016 рр. На основі аналізу опрацьованої літератури та отриманих даних лікування хворих розглянуто можливості застосування ендоскопічних методик при нейрохірургічній патології, визначено переваги застосування ендоскопічних методик і перспективи подальшого розвитку нейроендоскопії в нейрохірургії. Висновки: ендоскопічна методика є ефективною в лікуванні хворих із різноманітною нейрохірургічною патологією. Така методика значно поліпшує результати лікування, знижує кількість післяопераційних ускладнень та має бути впроваджена в протоколи лікування нейрохірургічної патології.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з метастатичним ураженням гіпофіза. Проаналізовано результати лікування 35 пацієнтів, прооперованих з приводу метастазів у гіпофіз у ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2005 до 2015 рр. Діагноз "пітуїтарний метастаз" гістологічно підтверджено в усіх хворих. На момент звернення в установу у 23 хворих мала місце та чи та стадія ракової хвороби. Найчастішою первинною пухлиною був рак легень (34,3 %), молочних залоз (22,9 %), нирки (8,6 %), прямої кишки, простати, крові (всі по 5,7 %). У 27 (77,2 %) хворого операції виконано транссфеноїдальним доступом, у 8 (22,8 %) - транскраніальним. Видалення об'ємного утворення гіпофіза з різним ступенем радикальності виконано у 30 (85,8 %) пацієнтів, внутрішньомозкової пухлини та об'ємного утворення турецького сідла - у 3 (8,6 %). Діагностичну біопсію проведено у 2 (5,6 %) пацієнтів. Тотального видалення пітуїтарного метастазу досягнуто у 7 (20,0 %) хворих, субтотального - у 17 (48,6 %), часткового - у 9 (25,7 %). Кращі показники радикальності оперативного втручання мали місце у хворих з незначною кровоточивістю та щільністю метастатичного ураження, без поширення в кавернозний синус. Позитивна динаміка якості життя хворих після хірургічного лікування була пов'язана із регресом зорових порушень, локального больового синдрому, меншою мірою - з регресом окорухових порушень. Висновки: основними показаннями до оперативного втручання з приводу метастазу в гіпофіз є симптомний перебіг захворювання, необхідність верифікації гістологічного діагнозу за відсутності онкологічного анамнезу або первинного вогнища пухлини. Найближчі результати хірургічного лікування хворих із метастазами в гіпофіз свідчать про необхідність ретельного відбору пацієнтів та поліпшення стану хворих унаслідок усунення або зменшення неврологічної симптоматики.

За допомогою традиційного методу хірургічного лікування пухлин дна передньої черепної ямки є біфронтальний доступ, однак при цьому часто виникають труднощі із видаленням екстракраніального компонента пухлини. Ці складнощі розв'язуються із використанням трансбазального доступу Derome, який в свою чергу є травматичним і тривалішим. Запропоновано модифікацію трансбазального доступу Derome, зокрема його малоінвазивний варіант - субкраніальний доступ (через лобну пазуху, який надає змогу зменшити кількість ускладнень та одержати адекватну візуалізацію пухлини). Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих із пухлинами передньої черепної ямки, що можуть мати інтра- та екстракраніальне поширення, шляхом використання малоінвазивного краніобазального доступу (субкраніального). Проаналізовано результати хірургічного лікування 71 хворого з пухлинами дна передньої черепної ямки. Трансбазальний доступ Derome проведено в 6 випадках, в інших випадках проведено його модифікацію і субкраніальний доступ (через лобну пазуху) - 65 хворих. Тотальне видалення пухлини проведено в 66 випадках (92,9 %) (чисті краї рани), субтотальне - 5 випадків (усі злоякісні пухлини). Кількість післяопераційних ускладнень: 5 хворих (6,8 %). Післяопераційна летальність відсутня. Висновки: субкраніальний доступ надає змогу одномоментно видаляти пухлини з одночасним інтра- екстракраніальним ростом, незалежно від їх розмірів і латералізації. Субкраніальний доступ простіший у технічному виконанні, швидший за часом, менш травматичний і в радикальності видалення досягає такого ж результату, як за трансбазального доступу Derome, при цьому кількість ускладнень менша.

Представлено новий підхід для удосконалення тактики лікування хворих з аденомами гіпофіза (далі – АГ), що поширюються інфра- та параселярно на основі аналізу змін в порожнині клиноподібної пазухи та визначення анатомічних орієнтирів під час ендоскопічного ендоназального транссфеноїдального доступу. Проведено ретроспективний аналіз 71 хворих, які були оперовані в період з 2005 по 2017 роки включно. Лікування проводилося на базі "Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України" - 37 хворих, ДУ "Інституту отоларінгології ім. проф. О. С. Коломійченка НАМН України" - 29 хворих, КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" - 5 хворих. Зазначено, що в усіх випадках застосовувався ендоскопічний ендоназальний трассфеноїдальний доступ. На основі аналізу результатів комплексних нейровізуалізуючих досліджень вперше впроваджено в практику комп'ютерне моделювання змін анатомічних співвідношень в клиноподібній пазусі за умов поширення АГ інфраселярно, що дозволило удосконалити ендоскопічний ендоназальний доступ при АГ з інфра- та параселярним ростом. Розроблено схему вибору об'єму резекції задніх відділів носової перетинки при видаленні АГ з інфра-та параселярним ростом, яка дозволяє мінімізувати хірургічну травму при ендоназ ендоскопічному доступі. Впроваджено у практичну діяльність використання розширених транссфеноїда ендоскопічних доступів при АГ з інфра- та параселярним поширенням. Запропоновано та впроваджено в практику використання ультразвукового доплер-контролю з метою інтраопераційного визначеня положення внутрішньої сонної артерії.